Очима болю і вустами гніву
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя.
Чому Досі не знаємо цього масштабу цієї трагедії та вже знаємо, що то було. Був голод штучно зорганізований, був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на винищення українського народу. Терор був розгорнутий планомірно і послідовно. У пік Голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей.
З особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору. Поряд із вивченням історії Голодомору розгортається рух за увічнення пам’яті загиблих, складання списків жертв, збір спогадів і свідчень очевидців, яким вдалося пережити трагедію. Результатом зусиль громадськості і держави стало визнання Голодомору актом геноциду низкою іноземних держав і міжнародних організацій.
З нагоди пам’ятної дати 22 листопада публічно-шкільна бібліотека, вчителі та учні села Красносілля провели зворушливі заходи до роковин голодомору. Це година пам’яті «Очима болю і вустами гніву», книжкова виставка «Схилімо голови в скорботі» та перегляд фільму «Голодомор 1932-1933 років в Україні.
Присутні, затамувавши подих, слухали прямих свідків трагедії Голодомору.
Наш святий обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про невинно закатованих, про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Хай же пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас живих, дасть нам силу і впевненість, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
|