...

Млини-вітряки що знаходяться на території сіл Красносілля і Виткова відносяться саме до найстаріших типів вітряків.

Вітряк який знаходиться в центрі села Красносілля був збудований чехом Іваном Клічніком у 1895 році. Іван Клічнік проживав в селі Липки, мав там корчму, а потім переселився в село Красносілля. Купив десь біля гектару землі, збудував хату та вітряк. Спочатку в вітряку мельником був Петро, потім він виїхав в Гощу, на його місце став німець Федір. У 30-х роках Клічнік вдруге оженився на Колядюк Феодосії Опанасівні, яка проживала в селі Чудниця. Продавши свою хату та землю Феодосія віддала кошти на ремонт вітряка. В післявоєнні роки вітряк перейшов в власність колгоспу.

Будова вітряка являється своєрідною для того часу. Вітряк квадратний, або чотирикутний близький до квадрату. Стіни вертикальні, каркасної будови, обшиті дошками до самого низу. З чотирьох кутків вітряк спирається на колодки.

Дах вітряка трьохсхилий: два схили круті, третій, з чільної сторони короткий менш крутий - вкритий дошками. Даний дах обрізаний трапецевидним теж обшитим дошками щитом з чільної сторони. А з тильної сторони дах обрізаний круглим трикутним щитом. Це придає вітряку форму даху житлового будинку.

За конструктивно-технічним вирішенням вітряк стовпового (козлового) типу. Корпус разом з механізмом для розмелювання зерна, валом та крилами стоїть на нерухомій зрубній з чотирма підпорами хрестовині.

Весь корпус вітряка разом з механізмом для розмелювання, крилами та валом обертається в залежності від того звідки дме вітер. Обертали вітряк при допомозі так званого дишля або водила, яке кріпиться до поворотної основи і знаходиться між двома дубовими балками - пояздами.

В центрі нерухомої хрестовини закріплений стовп, так званий, штибер (король). Це є кістяк вітряка. Довкола нього і обертається вся система.

 II поверх. На верхній частині штибера лежить поперечна велика колона.

Тут також знаходиться механізм важільного типу для піднімання верхнього каменю - жорен, що регулює якість чи ґатунок помолу - від вищеворотного тонкого борошна до різних сортів круп.

Біля важільного механізму стоїть скриня для борошна, яке сиплеться від жорен зверху по жолобу або рукаву. В рукаві є маленький засув, що регулює подачу борошна до скрині.

Зверху, ззаду біля мучниці на понові стоїть веретено, на корнері, яке зв'язане з важелем для підняття верхнього з жорен.

III поверх. Тут знаходиться, так би мовити, серце вітряка - жорна. Нижній камінь стоїть нерухомо, обертається лише верхній камінь.

Вітер повертає крила вітряка. Це приводить у рух вал на якому закріплено колесо з пальцями або кулачками, котрі обертаючись повертають шестерні (баклушу), а вже шестерня через веретено повертає верхній камінь жорен.

Млин також має гальмівну систему, яка знаходиться тут же на поверсі. В разі потреби млин зупиняли при допомозі, так званої, праси, що облягає колесо. До праси прикріплений тягар до кінця якого прив'язаний мотузок. Через систему блочків при допомозі барабана можна було легко зупинити робочий процес млина, так як ця система дозволяє легко гальмувати поворот крил.

Тут же на поверсі є маленькі віконця, а також дверці біля яких знаходиться колесо, що служить для підняття мішків з зерном знадвору до жорнового залу.

На другому поверсі є також вікна для видачі мішків з борошном на двір. Мішки піднімали і опускали на гачку до якого прив'язували мотузок, а мотузок був закріплений на вищезгаданому колесі.

Над жорнами стоїть кіш в який засипали зерно. Зерно через отвір внизу коша висипалось у жолоб, а звідти на жорна. Отвір коша в разі потреби затулявся жолобком який опускався і піднімався при допомозі підтягування валика. Валик гальмувала маленька шестерня, що фіксувалась маленькою гальмівною "собачкою". Вся ця система назвалась - "коник", вона регулювала подачу зерна на жорна з коша.

Даний вид млина архаїчний, суворої архітектури, один з найстаріших на Україні і зокрема на Полісі. Такі млини не мали ні різьблених прикрас, ні ґанків, ні вікон.